Екклесиаст 1

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Вступ

1 Ось слова Когелета^[a], сина Давида, царя єрусалимського: ² «Все марне!—Каже Когелет.—Усе безглузде. ³ Який з тяжкої праці зиск людині, що все життя^[b] трудиться невтомно? ⁴ На зміну поколінню прийде інше, лише земля лишається тією ж вічно. ⁵ То сходить, то заходить сонце, спішить туди, де сходити йому. ⁶ На південь мчить і повертається на північ вітер, тоді вертає знов, і знов своїм шляхом полетить і вернеться назад.

⁷ Вливаються у море всі потоки, та не заповнюється море вщерть. Вода вертається до витоків своїх. ⁸ Усі слова набриднути можуть^[c], не здатен висловити думку чоловік^[d]. Побаченим не нагодуєш око, почутим слух не напоїш. ⁹ Те, що було, те знову буде. Що скоєне, здійсниться знову. Під сонцем не нове ніщо. ¹⁰ Якщо й існує щось, про що ти скажеш: „Поглянь, та це ж нове!”—будь певен, що воно вже існувало, коли про нас іще і гадки не було. ¹¹ Не буде пам’яті про тих, що вже пішли, немає пам’яті про тих, прийдешніх, не буде пам’яті й про тих, які за ними прийдуть».

Марнотність знання

¹² Я, Когелет, був царем Ізраїлю, правив у Єрусалимі. ¹³ Я себе дослідженню й вивченню мудрості віддав: всього того, що відбувається під небесами. Тяжкий це тягар, який Господь поклав на людину! ¹⁴ Я був свідком усього, що діється під сонцем. Я відкрив для себе, що все—марнота, все, що відбувається—лиш вітер в полі. ¹⁵ Того, що зігнуте, не випрямити, того, чого бракує, не врахувати. ¹⁶ Я собі подумав: «Я став великим, набрався мудрості над усіма своїми попередниками, що правили Єрусалимом. Я серцем ввібрав мудрість і знання». ¹⁷ Тож я розумом осягнув мудрість і знання, безумство й глупоту. Але я знову збагнув, що все це—той же вітер в полі. ¹⁸ Де мудрості багато, там печаль зростає. Чим більше знань, тим дужчий смуток.